коров’як —
КОРОВ’Я́К, у́, ч. 1. бот. Те саме, що дивина́². Сьогорішні коров’яки зеленіли між жовтими торішніми (Мирний, І, 1954, 255); Мов свічки, горіли жовтим цвітом високі коров’яки, ніжно білів ромен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53). 2. Кал корів, волів і т. ін.
Словник української мови в 11 томах