коров’як
КОРОВ’Я́К, у́, ч.
1. бот. Те саме, що дивина́².
Сьогорішні коров’яки зеленіли між жовтими торішніми (Мирний, І, 1954, 255);
Мов свічки, горіли жовтим цвітом високі коров’яки, ніжно білів ромен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).
2. Кал корів, волів і т. ін.
Побілення дерев розчином вапна з коров’яком також захищає їх від пошкодження зайцями (Колг. Укр., 10, 1960, 33).
Словник української мови (СУМ-11)