коровиця
КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що коро́ва 1.
[Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Л. Укр., III, 1952, 254);
А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (Коломийки, 1969, 154).
Словник української мови (СУМ-11)