коровиця

КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм.

Те саме, що коро́ва 1.

А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (з народної пісні);

[Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти (Леся Українка);

– Я свою коровицю вигнала на поле... (Б. Лепкий);

Ту здохлу коровицю Лису Петрана дуже жаліла. Так уже дівчина відпоювала її теплим пійлом, щіткою чистила, що сива корова, як срібло, заблищала (М. Малиновська).

Значення в інших словниках

1. коровиця — коро́виця іменник жіночого роду, істота корова розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. коровиця — -і, ж., розм., рідко. Те саме, що корова 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коровиця — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
4. коровиця — КОРО́ВИЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що коро́ва 1. [Мати:] Пора ж тобі коровицю здоїти, оту молочну (Л. Укр., III, 1952, 254); А я гадав, пане брате, що то зоря ясна, А то моя дівчинонька коровицю пасла (Коломийки, 1969, 154).  Словник української мови в 11 томах
5. коровиця — Коро́виця, -ці ж. 1) Корова. Пасла ж бо я коровиці, пригнала додому. Грин. III. 685. 2) насѣк. Oryctes nasicornis. Вх. Пч. І. 7. 8) — рогата. насѣк. Hammaticherus cerdo. Вх. Пч. І. 6.  Словник української мови Грінченка