Крива́вити, -ва́влю, -ва́виш, -ва́влять; не крива́в, -ва́вте
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
кривавити —
крива́вити дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
кривавити —
Спливати <�сходити> кров'ю, кривавитися, закривавлюватися, о. червоніти, ок. кривавіти; (кого) закривавлювати, кров'янити; (забарвлювати) червонити.
Словник синонімів Караванського
кривавити —
-влю, -виш; мн. кривавлять; недок. 1》 неперех. Виділяти кров, стікати кров'ю. 2》 перех., нар.-поет. Бити до крові, завдавати кривавих ран. 3》 перех. Те саме, що закривавлювати. 4》 перех., перен. Забарвлювати в червоний колір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кривавити —
КРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крива́влять; недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кров, стікати кров'ю. На лобі в нього кривавила подряпина – від скаутської патериці (Ю.
Словник української мови у 20 томах
кривавити —
КРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крива́влять; недок. 1. неперех. Виділяти кров, стікати кров’ю. На лобі в нього кривавила подряпина — від скаутської патериці (Смолич, Мир.., 1958, 212); Рука кривавила вже й через хустину (Вільде, Сестри.., 1958, 366). 2. перех.
Словник української мови в 11 томах