кривавити

крива́вити

-влю, -виш; мн. кривавлять; недок.

1》 неперех. Виділяти кров, стікати кров'ю.

2》 перех., нар.-поет. Бити до крові, завдавати кривавих ран.

3》 перех. Те саме, що закривавлювати.

4》 перех., перен. Забарвлювати в червоний колір.

Значення в інших словниках

1. кривавити — крива́вити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кривавити — Спливати <�сходити> кров'ю, кривавитися, закривавлюватися, о. червоніти, ок. кривавіти; (кого) закривавлювати, кров'янити; (забарвлювати) червонити.  Словник синонімів Караванського
3. кривавити — КРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крива́влять; недок. 1. тільки 3 ос. Виділяти кров, стікати кров'ю. На лобі в нього кривавила подряпина – від скаутської патериці (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. кривавити — ЗАКРИВА́ВЛЮВАТИ (заливати, забризкувати кров'ю), КРИВА́ВИТИ, ОБАГРЯ́ТИ поет., уроч., КРОВИ́ТИ рідко, КРОВ'ЯНИ́ТИ рідко, ЗАКРО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: закрива́вити, скрива́вити, обагри́ти, окрови́ти, скров'яни́ти, закрови́ти.  Словник синонімів української мови
5. кривавити — Крива́вити, -ва́влю, -ва́виш, -ва́влять; не крива́в, -ва́вте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кривавити — КРИВА́ВИТИ, влю, виш; мн. крива́влять; недок. 1. неперех. Виділяти кров, стікати кров’ю. На лобі в нього кривавила подряпина — від скаутської патериці (Смолич, Мир.., 1958, 212); Рука кривавила вже й через хустину (Вільде, Сестри.., 1958, 366). 2. перех.  Словник української мови в 11 томах