крутіння —
круті́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
крутіння —
-я, с. Дія за знач. крутити 1-4), 7) і крутитися 1-4), 6). Крутіння колесом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
крутіння —
КРУТІ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. крути́ти 1–3 і крути́тися 1–4, 6. – Та годі вже вам вихрити! Аж куряву збили! Ще запорошу собі очі од вашого крутіння, – гомоніла Софія Леонівна (І. Нечуй-Левицький); Зрештою, не витримала плівка, стерлася.
Словник української мови у 20 томах
крутіння —
КРУТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. крути́ти 1-4, 7 і крути́тися 1-4, 6. Крутіння колесом; Крутіння перевесел.
Словник української мови в 11 томах