крутіння
КРУТІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. крути́ти 1–3 і крути́тися 1–4, 6.
– Та годі вже вам вихрити! Аж куряву збили! Ще запорошу собі очі од вашого крутіння, – гомоніла Софія Леонівна (І. Нечуй-Левицький);
Зрештою, не витримала плівка, стерлася. Від багаторічного крутіння (Ю. Яновський);
Хлопець крутився-вертівся, проте не міг заснути. Від його крутіння у бабці розболілася голова, і вона покликала діда (Г. Пагутяк).
2. перен. Дія за знач. крути́ти 4.
Ніяких інших наслідків, крім згубного крутіння голів, від театрів не жди. Невідомо звідки з'являється обурлива вільність у відносинах до старших по чину і званню, щезає повага і доброзвичайність (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)