1. Словник української мови у 20 томах

крутіння

КРУТІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. крути́ти 1–3 і крути́тися 1–4, 6.

– Та годі вже вам вихрити! Аж куряву збили! Ще запорошу собі очі од вашого крутіння, – гомоніла Софія Леонівна (І. Нечуй-Левицький);

Зрештою, не витримала плівка, стерлася. Від багаторічного крутіння (Ю. Яновський);

Хлопець крутився-вертівся, проте не міг заснути. Від його крутіння у бабці розболілася голова, і вона покликала діда (Г. Пагутяк).

2. перен. Дія за знач. крути́ти 4.

Ніяких інших наслідків, крім згубного крутіння голів, від театрів не жди. Невідомо звідки з'являється обурлива вільність у відносинах до старших по чину і званню, щезає повага і доброзвичайність (Б. Левін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. крутіння — круті́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. крутіння — -я, с. Дія за знач. крутити 1-4), 7) і крутитися 1-4), 6). Крутіння колесом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. крутіння — Круті́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. крутіння — КРУТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. крути́ти 1-4, 7 і крути́тися 1-4, 6. Крутіння колесом; Крутіння перевесел. Словник української мови в 11 томах