кування —
кува́ння 1 іменник середнього роду обробка металу кува́ння 2 іменник середнього роду про зозулю
Орфографічний словник української мови
кування —
I -я, с. Дія за знач. кувати I. Кування деталей. Кування коней. II -я, с. Дія за знач. кувати II та звуки, утворювані цією дією. Кування зозулі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кування —
КУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. кува́ти¹. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (М. Коцюбинський); Прикинув [Іванко] оком – добре залізо, у куванні тягуче (А.
Словник української мови у 20 томах
кування —
Вид пластичної холодної або гарячої обробки металу, надання металевому предметові потрібного вигляду шляхом чавлення ударами молота або тиснення (напр. матрицею); вільне або матричне.
Універсальний словник-енциклопедія
кування —
КУВА́ННЯ¹, я, с. Дія за знач. кува́ти¹. Не чув [Андрій] того кування заліза в залізо, пекельної кузні, що все перекувати хотіла в ніщо (Коцюб., II, 1955, 91); Прикинув [Іванко] оком — добре залізо, у куванні тягуче (Хижняк...
Словник української мови в 11 томах