лопушиння —
лопуши́ння іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
лопушиння —
-я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лопушиння —
ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм. Зарості лопуха (у 1 знач.). Від дорожнього пилу підіймалася задушлива курява, сірою пеленою осідала на зелені листочки споришу, на широке сіре лопушиння (К. Гриб); Між лопушиння й кульбаби височіла гонорова шляхта будяків (Ю.
Словник української мови у 20 томах
лопушиння —
ЛОПУ́Х (бур'ян родини складноцвітих із широкими листками), ЛОПУШИ́НА розм., ЛОПУШИ́ННЯ розм. збірн., ЛОПУ́ШШЯ діал., ЛОПУШНЯ́К діал. Утрьох вони повільно пішли стежкою між лопухами й лободою по краю виселку (М.
Словник синонімів української мови
лопушиння —
ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи. — Мене знайшла Маша поблизу в лопушинні (Ю. Янов., II, 1954, 77); З гострих кінців листя дощинки скочувалися на лопушиння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91).
Словник української мови в 11 томах
лопушиння —
Лопушиння, -ня с. соб. Кусты, листья лопуху. Желех.
Словник української мови Грінченка