лопушиння

ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм.

Зарості лопуха (у 1 знач.).

Від дорожнього пилу підіймалася задушлива курява, сірою пеленою осідала на зелені листочки споришу, на широке сіре лопушиння (К. Гриб);

Між лопушиння й кульбаби височіла гонорова шляхта будяків (Ю. Винничук);

Вони ніколи не заходили на половину Марії Іванівни з великої вулиці, а піднімалися сюди від Неви вузенькою доріжкою поміж лопушинням, дерезою, цибатими колосками з плюсклим зерном (Н. Околітенко).

Значення в інших словниках

1. лопушиння — лопуши́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. лопушиння — -я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лопушиння — ЛОПУ́Х (бур'ян родини складноцвітих із широкими листками), ЛОПУШИ́НА розм., ЛОПУШИ́ННЯ розм. збірн., ЛОПУ́ШШЯ діал., ЛОПУШНЯ́К діал. Утрьох вони повільно пішли стежкою між лопухами й лободою по краю виселку (М.  Словник синонімів української мови
4. лопушиння — Лопуши́ння, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лопушиння — ЛОПУШИ́ННЯ, я, с., розм. Зарості лопуха; лопухи. — Мене знайшла Маша поблизу в лопушинні (Ю. Янов., II, 1954, 77); З гострих кінців листя дощинки скочувалися на лопушиння (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91).  Словник української мови в 11 томах
6. лопушиння — Лопушиння, -ня с. соб. Кусты, листья лопуху. Желех.  Словник української мови Грінченка