лущення —
лу́щення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
лущення —
-я, с. Дія за знач. лущити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лущення —
ЛУ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. лу́щити. Дарка застала Зою на порозі хати за лущенням квасолі (Ірина Вільде); Кам'яні метеорні тіла з малою теплопровідністю під дією сильних теплових потоків зазнають лущення поверхневого шару (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
лущення —
ЛУ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. лу́щити. Дарка застала Зою на порозі хати за лущенням квасолі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 389); Якщо картоплю садять після зернових культур, то зяблевий обробіток починають з лущення стерні (Картопля, 1957, 37).
Словник української мови в 11 томах