Орфографічний словник української мови

лущення

лу́щення

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. лущення — -я, с. Дія за знач. лущити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. лущення — ЛУ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. лу́щити. Дарка застала Зою на порозі хати за лущенням квасолі (Ірина Вільде); Кам'яні метеорні тіла з малою теплопровідністю під дією сильних теплових потоків зазнають лущення поверхневого шару (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. лущення — Лу́щення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лущення — ЛУ́ЩЕННЯ, я, с. Дія за знач. лу́щити. Дарка застала Зою на порозі хати за лущенням квасолі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 389); Якщо картоплю садять після зернових культур, то зяблевий обробіток починають з лущення стерні (Картопля, 1957, 37).  Словник української мови в 11 томах