люби-мене —
люби́-мене́ іменник жіночого роду незабудка діал.
Орфографічний словник української мови
люби-мене —
невідм., діал. Незабудка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
люби-мене —
ЛЮБИ́-МЕНЕ́, невідм., діал. Незабудка. На перепеченому приморозками березі лежало кілька тендітних стеблин люби-мене (М. Стельмах); [Люченцо:] Вона ж неначе квітка, та, що зветься “Люби-мене”, – ну, от я й полюбив (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови у 20 томах
люби-мене —
НЕЗАБУ́ДКА (НЕЗАБУ́ДЬКА рідко) (трав'яниста рослина з дрібними голубими квітками), НЕ́ЗАБУДЬ діал., ЛЮБИ́-МЕНЕ́. Коли б для Києва прийшлося Мені різьбити герб віків, Троянду, молот, меч, колосся Я б незабудками обвів (М.
Словник синонімів української мови
люби-мене —
ЛЮБИ́-МЕНЕ́, невідм., діал. Незабудка. На перепеченому приморозками березі лежало кілька тендітних стеблин люби-мене (Стельмах, І, 1962, 343).
Словник української мови в 11 томах