люби-мене

ЛЮБИ́-МЕНЕ́, невідм., діал.

Незабудка.

На перепеченому приморозками березі лежало кілька тендітних стеблин люби-мене (М. Стельмах);

[Люченцо:] Вона ж неначе квітка, та, що зветься “Люби-мене”, – ну, от я й полюбив (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра).

Значення в інших словниках

1. люби-мене — люби́-мене́ іменник жіночого роду незабудка діал.  Орфографічний словник української мови
2. люби-мене — невідм., діал. Незабудка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. люби-мене — НЕЗАБУ́ДКА (НЕЗАБУ́ДЬКА рідко) (трав'яниста рослина з дрібними голубими квітками), НЕ́ЗАБУДЬ діал., ЛЮБИ́-МЕНЕ́. Коли б для Києва прийшлося Мені різьбити герб віків, Троянду, молот, меч, колосся Я б незабудками обвів (М.  Словник синонімів української мови
4. люби-мене — Люби́-мене (росл.), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. люби-мене — ЛЮБИ́-МЕНЕ́, невідм., діал. Незабудка. На перепеченому приморозками березі лежало кілька тендітних стеблин люби-мене (Стельмах, І, 1962, 343).  Словник української мови в 11 томах
6. люби-мене — Люби́-мене́ раст. а) Незабудка. Myosotis palustris. б) Astrantia major. Лв. 97. в) Eryngium planum. Лв. 98.  Словник української мови Грінченка