любесенько

ЛЮБЕ́СЕНЬКО.

1. Присл. до любе́сенький.

Зима була, і хуґа вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дніпрова Чайка);

Тихесенько, любесенько Сидів [п'яний] біля входу, Любувався на природу І ясну погоду (П. Глазовий).

2. Те саме, що гарне́сенько.

Ходить по хаті пан конотопський сотник, .. виголившись чистенько і чуб підстригши любесенько (Г. Квітка-Основ'яненко);

[Богданиха:] Ось і віночок готовий! Бачите, який славний? От і надінемо! Як вам в йому любесенько! (М. Старицький).

3. Спокійно.

Татари раз у раз порушували січові права на ці займиша й любесенько кочували цими берегами зі своїми кіньми й худобою (з наук.-попул. літ.);

– Ти ж, певно, знаєш, що анаеробні мікроби любесенько обходяться собі без кисню. І нічого (М. Білкун).

Значення в інших словниках

1. любесенько — любе́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. любесенько — 1》 Присл. до любесенький. 2》 Те саме, що гарнесенько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любесенько — Любе́сенько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. любесенько — ЛЮБЕ́СЕНЬКО. 1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340). 2. Те саме, що гарне́сенько. Ходить по хаті пан конотопський сотник, ..  Словник української мови в 11 томах
5. любесенько — Любо нар. 1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226.  Словник української мови Грінченка