любесенько

Любо

нар.

1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004.

2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8.

3) Любовно, въ любви, въ согласіи. ум. любо́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.

Значення в інших словниках

1. любесенько — любе́сенько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. любесенько — 1》 Присл. до любесенький. 2》 Те саме, що гарнесенько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любесенько — ЛЮБЕ́СЕНЬКО. 1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуґа вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дніпрова Чайка); Тихесенько, любесенько Сидів [п'яний] біля входу, Любувався на природу І ясну погоду (П.  Словник української мови у 20 томах
4. любесенько — Любе́сенько, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. любесенько — ЛЮБЕ́СЕНЬКО. 1. Присл. до любе́сенький. Зима була, і хуга вила, Як звір скажений за вікном, А ми любесенько сиділи У теплій хатоньці рядком (Дн. Чайка, Тв., 1960, 340). 2. Те саме, що гарне́сенько. Ходить по хаті пан конотопський сотник, ..  Словник української мови в 11 томах