любець

Любець, -бця́

м.

1) = любисток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. Чуб. V. 357.

2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні! Гол. III. 514.

Значення в інших словниках

1. любець — див. коханий  Словник синонімів Вусика
2. любець — -бця, ч. 1》 Те саме, що любисток. 2》 зах. Милий, коханий.  Великий тлумачний словник сучасної мови