лінчувати

Лінчува́ти, -чу́ю, -чу́єш

Значення в інших словниках

1. лінчувати — лінчува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лінчувати — Чинити самосуд; п! СТРАЧУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. лінчувати — -ую, -уєш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча; фізично розправитися з ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лінчувати — ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. 1. У США у ХVІІІ – ХХ ст. – здійснювати звірячу криваву розправу без слідства й суду над представниками чорношкірого й кольорового населення; учиняти так званий суд Лінча. У ХІХ ст.  Словник української мови у 20 томах
5. лінчувати — ЛІНЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Вчиняти самосуд, так званий суд Лінча, який застосовує реакційна буржуазія США звичайно до негрів, революційних діячів. Вдягнувши химерні чували, на Півночі янкі здіймали пожари, на Півдні — рабів лінчували… (Уп.  Словник української мови в 11 томах