ліхтарня —
ліхта́рня іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
ліхтарня —
-і, ж., рідко. Те саме, що ліхтар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ліхтарня —
ЛІХТА́РНЯ, і, ж., діал. Ліхтар. Кривий, підгнилий паль хилиться, якби втомився і хотів лягати в рів спати. На ньому скляна ліхтарня, а в ній невеличка лампа (Б. Лепкий); Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у руці, падало скісно на його лице (І.
Словник української мови у 20 томах
ліхтарня —
ліхта́рня вуличний ліхтар (ср, ст) ◊ стрілити в ліхта́рню → стрілити ◊ трима́йся ліхта́рні → тримайся
Лексикон львівський: поважно і на жарт
ліхтарня —
ЛІХТА́РНЯ, і, ж., діал. Ліхтар. Катря вийшла покірно в сіни й зараз вернулась з двома засвітленими ліхтарнями (Стар., Облога.., 1961, 77); Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у руці, падало скісно на його лице (Фр., II, 1950, 279).
Словник української мови в 11 томах
ліхтарня —
Те саме, що і маківка.
Архітектура і монументальне мистецтво
ліхтарня —
Ліхта́рня, -ні ж. 1) Фонарь. Федьк. III. 165. 2) Въ церковномъ зданіи: цилиндрическая башенка, на которой покоится глава церкви. Шух. І. 115 — 117.
Словник української мови Грінченка