ліхтарня
ЛІХТА́РНЯ, і, ж., діал.
Ліхтар.
Кривий, підгнилий паль хилиться, якби втомився і хотів лягати в рів спати. На ньому скляна ліхтарня, а в ній невеличка лампа (Б. Лепкий);
Світло ліхтарні, яку держав [Спориш] у руці, падало скісно на його лице (І. Франко);
Тепер – ліхтарня гасне. Тремтіння... Ранок... (М. Хвильовий);
* У порівн. Сяючи радістю, мов серпанком прикрита ліхтарня, Бертольд швидким кроком вийшов на коридор (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)