ліхтарник
ЛІХТА́РНИК, а, ч., заст.
Робітник, який обслуговував вуличні ліхтарі.
Непомітно випливали з туману ліхтарники, розносячи світло. Тихими вулицями .. розтеклися з легким гойданням червоні вогні (М. Коцюбинський);
– Я згадав одного ліхтарника Затку: він служив на газовій станції на Летні, засвічував і гасив ліхтарі (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Маленький принц ніяк не міг збагнути, навіщо серед небес, на планетці, де немає ні будинків, ні жителів, потрібні ліхтар та ліхтарник (А. Перепадя, пер. з тв. А. де Сент-Екзюпері).
Словник української мови (СУМ-20)