Значення в інших словниках
-
майно —
(власні речі) добро, розм. мн. пожитки, статки.
Словник синонімів Полюги
-
майно —
майно́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
майно —
Добро, маєтність, власність, пожиток, мн. пожитки; (мізерне) манатки, манаття, мізерія; (нерухоме) нерухомість, (рухоме) рухомість.
Словник синонімів Караванського
-
майно —
див. багатство; надбання
Словник синонімів Вусика
-
майно —
-а, с. 1》 Речі, які комусь належать за правом власності. Державне майно. || рідко. Устаткування. Нерухоме майно. Безхазяйне майно — майно, власник якого невідомий. 2》 розм., рідко. Те саме, що маєток 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
майно —
МАЙНО́, а́, с. 1. Те, що знаходиться у чиємусь володінні на правах власності. Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (М.
Словник української мови у 20 томах
-
майно —
МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст.
Словник синонімів української мови
-
майно —
МАЙНО́, а́, с. 1. Речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
майно —
рос. имущество 1. У цивільному праві — матеріальні блага, що є об'єктом права. Розуміють не тільки річ, сукупність речей, гроші, що належать фізичній чи юридичній особі, а й сукупність майнових прав і обов'язків. Якщо...
Eкономічна енциклопедія
-
майно —
Майно, -на с. Имущество. І рече Господь до сатани: оддаю тобі в руки все його майно; тільки не касайсь його самого. К. Іов.
Словник української мови Грінченка