майно
МАЙНО́, а́, с.
1. Те, що знаходиться у чиємусь володінні на правах власності.
Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (М. Коцюбинський);
Спершу моє майно складалося з двох пар штанів і старого батькового годинника, що ходив звичайно вперед, але часом і взад (Б.-І. Антонич);
Майна того небагато: стара скриня, з діда-прадіда, материн ткацький верстат, горщики та інший хатній скарб (М. Руденко);
Похід Респондента по церквах можна (таким чином) розглядати як спробу заволодіння чимось особливо коштовним із церковного майна (Ю. Андрухович);
Право людини на приватну власність – це свобода користуватися майном на власний розсуд (з наук. літ.);
Роздільним майном, тобто власністю кожного з подружжя, є майно, яке належало кожному з них до одруження (з газ.);
// рідко. Устаткування.
Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (О. Донченко);
Виробниче майно.
2. розм., рідко. Те саме, що має́ток 1.
Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові, .. а потому оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (М. Коцюбинський).
△ (1) Ви́морочне майно́ – майно, яке не має власника або власник його невідомий.
У нещасних випадках наслідування згідно із законом спадкоємцями могли бути лише громадяни, а держава наслідувала лише виморочне майно (з мови документів);
(2) Нерухо́ме майно́ – земельна ділянка, будівлі і т. ін., належні кому-небудь.
Все наше рухоме й нерухоме майно переходить у власність Об'єднаного Банку (В. Винниченко);
– У мене є нерухоме майно, і суддя мене негайно звільнить, – не здавався Одіо (І. Кулик);
(3) Рухо́ме майно́ – майно, яке не пов'язане безпосередньо з землею і може бути переміщене.
[Бей:] Подайте мені заяву на папері; додайте спис і оцінку ваших нерухомих маєтків і рухомого майна (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)