майно

МАЙНО́, а́, с.

1. Те, що знаходиться у чиємусь володінні на правах власності.

Нещасний Гельє зв'язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (М. Коцюбинський);

Спершу моє майно складалося з двох пар штанів і старого батькового годинника, що ходив звичайно вперед, але часом і взад (Б.-І. Антонич);

Майна того небагато: стара скриня, з діда-прадіда, материн ткацький верстат, горщики та інший хатній скарб (М. Руденко);

Похід Респондента по церквах можна (таким чином) розглядати як спробу заволодіння чимось особливо коштовним із церковного майна (Ю. Андрухович);

Право людини на приватну власність – це свобода користуватися майном на власний розсуд (з наук. літ.);

Роздільним майном, тобто власністю кожного з подружжя, є майно, яке належало кожному з них до одруження (з газ.);

// рідко. Устаткування.

Дівчина-інженер господарським оком оглянула нескладне майно вишки (О. Донченко);

Виробниче майно.

2. розм., рідко. Те саме, що має́ток 1.

Чебанов просидів щось 2 години, розказував про себе й про свій замір дати концерт в Чернігові, .. а потому оселитися десь в жінчиному (нової жінки) майні (М. Коцюбинський).

△ (1) Ви́морочне майно́ – майно, яке не має власника або власник його невідомий.

У нещасних випадках наслідування згідно із законом спадкоємцями могли бути лише громадяни, а держава наслідувала лише виморочне майно (з мови документів);

(2) Нерухо́ме майно́ – земельна ділянка, будівлі і т. ін., належні кому-небудь.

Все наше рухоме й нерухоме майно переходить у власність Об'єднаного Банку (В. Винниченко);

– У мене є нерухоме майно, і суддя мене негайно звільнить, – не здавався Одіо (І. Кулик);

(3) Рухо́ме майно́ – майно, яке не пов'язане безпосередньо з землею і може бути переміщене.

[Бей:] Подайте мені заяву на папері; додайте спис і оцінку ваших нерухомих маєтків і рухомого майна (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майно — (власні речі) добро, розм. мн. пожитки, статки. Словник синонімів Полюги
  2. майно — майно́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. майно — Добро, маєтність, власність, пожиток, мн. пожитки; (мізерне) манатки, манаття, мізерія; (нерухоме) нерухомість, (рухоме) рухомість. Словник синонімів Караванського
  4. майно — див. багатство; надбання Словник синонімів Вусика
  5. майно — -а, с. 1》 Речі, які комусь належать за правом власності. Державне майно. || рідко. Устаткування. Нерухоме майно. Безхазяйне майно — майно, власник якого невідомий. 2》 розм., рідко. Те саме, що маєток 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. майно — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
  7. майно — Майно́, -на́, -ну́ (зб.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. майно — МАЙНО́, а́, с. 1. Речі, які комусь належать на правах власності. Нещасний Гельє зв’язав у вузлик своє майно і вибіг з хати на вулицю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. майно — рос. имущество 1. У цивільному праві — матеріальні блага, що є об'єктом права. Розуміють не тільки річ, сукупність речей, гроші, що належать фізичній чи юридичній особі, а й сукупність майнових прав і обов'язків. Якщо... Eкономічна енциклопедія
  10. майно — Майно, -на с. Имущество. І рече Господь до сатани: оддаю тобі в руки все його майно; тільки не касайсь його самого. К. Іов. Словник української мови Грінченка