Мета́л, -лу; -та́ли, -лів і мета́ль, -лю; -та́лі, -лів (гр.)
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
металь —
Мета́ль. Метал. Якусь тямку що ії вважаємо чимось цілим, розкладаємо на частини, що склали ся на неї, н. пр : як стопимо 80 частий міди із 20 частями цини, то дістанемо новий металь, який звемо дзвониною (аналітична дефіниция — розбірна) (Канюк, 1911, 20) // пол. metal — метал.
Українська літературна мова на Буковині
металь —
Металь, -ля м. Клинъ въ мельничномъ валу для поднятія песта, падающаго въ толчею. Лебед. у.
Словник української мови Грінченка