миготати

Мигота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і миг(о)ті́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть

Значення в інших словниках

1. миготати — мигота́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. миготати — див. миготіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. миготати — МИГОТА́ТИ див. миготі́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. миготати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.  Словник синонімів української мови
5. миготати — МИГОТА́ТИ див. миготі́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. миготати — Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск.  Словник української мови Грінченка