миготати —
мигота́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
миготати —
див. миготіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
миготати —
БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил.
Словник синонімів української мови
миготати —
Мигота́ти, -гочу́, -го́чеш, -го́чуть і миг(о)ті́ти, -гочу́, -готи́ш, -готя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
миготати —
МИГОТА́ТИ див. миготі́ти.
Словник української мови в 11 томах
миготати —
Миготати, миготіти и мигтіти, -чу, -тиш гл. Сверкать, мерцать, мелькать. Над ставками, над садками миготіло, грало, лилося хвилями золоте марево. Левиц. І. 25. В очах миготить, а в голові свистить. Ном. № 6329. Зірки мигтять собі, блимають. Подольск.
Словник української мови Грінченка