мигонути
МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.
Підсил. до мигну́ти.
Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.
Підсил. до мигну́ти.
Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)