гл. = мигнути. Мигонула в мене грішна думка. Г. Барв. 466.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
мигонути —
мигону́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
мигонути —
-ну, -неш, док., однокр. Підсил. до мигнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мигонути —
МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до мигну́ти. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
мигонути —
МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до мигну́ти. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Вовчок, І, 1955, 298).
Словник української мови в 11 томах