мигонути
МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до мигну́ти.
Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Вовчок, І, 1955, 298).
Словник української мови (СУМ-11)МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до мигну́ти.
Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Вовчок, І, 1955, 298).
Словник української мови (СУМ-11)