мигнути
Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш
гл.
1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165.
2) Мелькать, мелькнуть.
3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220.
---------------
Мигнути, -ся
см. мигати, -ся.
Словник української мови Грінченка