1. Словник української мови Грінченка

мигнути

Мига́ти, -га́ю, -єш, одн. в. мигнути, -ну́, -не́ш

гл.

1) Мигать, мигнуть. Зорі... мигали і бризкали світом в сухому прозорому повітрі. Левиц. Пов. 165.

2) Мелькать, мелькнуть.

3) Только одн. в. Ударить. Мигнув попід бороду бурсака. Св. Л. 220.

---------------

Мигнути, -ся

см. мигати, -ся.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мигнути — мигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мигнути — -ну, -неш, док. Однокр. до мигати. Як оком мигнути — дуже швидко, миттю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мигнути — МИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до мига́ти. Раптом каганець мигнув і забився в агонії. Почав гаснути (А. Головко); Його очі на мить спинились, і в них мигнув наче далекий виблиск пожежі (М. Словник української мови у 20 томах
  4. мигнути — ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є!... Фразеологічний словник української мови
  5. мигнути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови
  6. мигнути — МИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до мига́ти. Раптом каганець мигнув і забився в агонії. Почав гаснути (Головко, І, 1957, 147); Його очі на мить спинились, і в них мигнув наче далекий виблиск пожежі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах