мигонути
МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр.
Підсил. до мигну́ти.
Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Марко Вовчок).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мигонути — мигону́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- мигонути — -ну, -неш, док., однокр. Підсил. до мигнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мигонути — МИГОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр. Підсил. до мигну́ти. Тихо було увечері, коли вчулася ступа чиясь і щось мигонуло мимо віконця (Вовчок, І, 1955, 298). Словник української мови в 11 томах
- мигонути — Мигону́ти, -ну́, -не́ш гл. = мигнути. Мигонула в мене грішна думка. Г. Барв. 466. Словник української мови Грінченка