мигдаль —
мигда́ль іменник чоловічого роду дерево; плоди збірн.
Орфографічний словник української мови
мигдаль —
-ю, ч. 1》 Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих із ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами. 2》 Плід цієї рослини з їстівним солодким або гірким ядром. Мигдаль дикий (низький) — те саме, що бобчук.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мигдаль —
МИГДА́ЛЬ, ю, ч. 1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами – горіхами. Навколо цвів мигдаль і буз... (О. Олесь); Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
мигдаль —
мигда́ль (грец. άμύνδαλος) рід рослин родини розових. Дерева або кущі. Поширені в Європі, Азії, Північній і Центральній Америці. Плоди М. звичайного споживають свіжими, використовують у кулінарії, кондитерському виробництві, медицині; з них добувають мигдалеву олію.
Словник іншомовних слів Мельничука
мигдаль —
Дерева і кущі родини розових, горіхоплодова культура; поширений в Зх. та Середній Азії; вирощують задля плодів (овальні, чорно-зелені), з твердими їстівними кісточками (мигдаль), солодкими або гіркими; споживають свіжим...
Універсальний словник-енциклопедія
мигдаль —
МИГДА́ЛЬ, ю, ч. 1. Південне невисоке дерево або кущ родини розоцвітих з ніжно-рожевими квітками та овальними плодами — горіхами. Навколо цвів мигдаль і буз… (Олесь, Вибр., 1958, 332); Ми стоїмо під розлогими деревцями гіркого мигдалю (Кучер, Зол.
Словник української мови в 11 томах
мигдаль —
Мигдаль, -лю м. Миндаль.
Словник української мови Грінченка