надити —
-джу, -диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1》 Приваблювати до себе, манити. 2》 Ловити рибу, приманюючи на що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надити —
НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., кого. 1. Приваблювати до себе, манити. Туди далеко на їх [бурлак] надила якась невідома сила, на ті шляхи, на ті степи, де колись ховалась воля українського народу (І.
Словник української мови у 20 томах
надити —
ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...
Словник синонімів української мови
надити —
НА́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. надь; недок., перех. 1. Приваблювати до себе, манити. Все, що бачив, надило його, але й пересичувало по короткім часі (Фр., III, 1950, 145); — Живеш тут, а надить тебе нетутешнє, краї далекі і як люди далекі живуть.
Словник української мови в 11 томах
надити —
Надити, -джу, -диш гл. 1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. Ном. № 2693. (Річки) надили дівчат у чисту воду. К. МХ. 31. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Г. Барв. 250. Там здобиччу ти надив козака. К. ПС. 65.
Словник української мови Грінченка