накурити Накури́ти, -курю́, -кури́ш; накури́в, -ри́ла, -ри́ли Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках накурити — накури́ти 1 дієслово доконаного виду цигаркою; добути перегонкою накури́ти 2 дієслово доконаного виду напорошити, надимити Орфографічний словник української мови накурити — I див. накурювати I. II див. накурювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати². Словник української мови у 20 томах накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати². Словник української мови в 11 томах накурити — Накурити см. накурювати. Словник української мови Грінченка