накурити

накури́ти 1

дієслово доконаного виду

цигаркою; добути перегонкою

накури́ти 2

дієслово доконаного виду

напорошити, надимити

Значення в інших словниках

1. накурити — I див. накурювати I. II див. накурювати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати².  Словник української мови у 20 томах
3. накурити — Накури́ти, -курю́, -кури́ш; накури́в, -ри́ла, -ри́ли  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати².  Словник української мови в 11 томах
5. накурити — Накурити см. накурювати.  Словник української мови Грінченка