1. Орфографічний словник української мови

накурити

накури́ти 1

дієслово доконаного виду

цигаркою; добути перегонкою

накури́ти 2

дієслово доконаного виду

напорошити, надимити

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накурити — I див. накурювати I. II див. накурювати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати². Словник української мови у 20 томах
  3. накурити — Накури́ти, -курю́, -кури́ш; накури́в, -ри́ла, -ри́ли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. накурити — НАКУРИ́ТИ¹ див. наку́рювати¹. НАКУРИ́ТИ² див. наку́рювати². Словник української мови в 11 томах
  5. накурити — Накурити см. накурювати. Словник української мови Грінченка