накурений — Орфографічний словник української мови

накурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до накурити I. || накурено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Наповнений тютюновим димом. Великий тлумачний словник сучасної мови
накурений — НАКУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до накури́ти¹. Через деякий час в накурене .. цигарками приміщення .. вбігає задихана семикласниця Ніна Чумак (О. Гончар); // наку́рено, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
накурений — Наку́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
накурений — НАКУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до накури́ти¹; // наку́рено, безос. присудк. сл. Накурено [у хаті] так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою… (Мирний, І, 1949, 410); Повна хата людей, накурено дуже (Головко, II, 1957, 227). Словник української мови в 11 томах