накурений

наку́рений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до накурити I.

|| накурено, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Наповнений тютюновим димом.

Значення в інших словниках

1. накурений — наку́рений дієприкметник здобутий перегонкою  Орфографічний словник української мови
2. накурений — НАКУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до накури́ти¹. Через деякий час в накурене .. цигарками приміщення .. вбігає задихана семикласниця Ніна Чумак (О. Гончар); // наку́рено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
3. накурений — Наку́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. накурений — НАКУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до накури́ти¹; // наку́рено, безос. присудк. сл. Накурено [у хаті] так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою… (Мирний, І, 1949, 410); Повна хата людей, накурено дуже (Головко, II, 1957, 227).  Словник української мови в 11 томах