накурений

НАКУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до накури́ти¹;

// наку́рено, безос. присудк. сл.

Накурено [у хаті] так, що дихати важко було; страшенно смерділо горілкою… (Мирний, І, 1949, 410);

Повна хата людей, накурено дуже (Головко, II, 1957, 227).

2. у знач. прикм. Наповнений тютюновим димом.

У малесенькій накуреній кімнаті читав [Улас] уголос про хороброго капітана Гранта (Тют., Вир, 1964, 49).

Значення в інших словниках

1. накурений — наку́рений дієприкметник здобутий перегонкою  Орфографічний словник української мови
2. накурений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до накурити I. || накурено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Наповнений тютюновим димом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накурений — НАКУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до накури́ти¹. Через деякий час в накурене .. цигарками приміщення .. вбігає задихана семикласниця Ніна Чумак (О. Гончар); // наку́рено, безос. пред.  Словник української мови у 20 томах
4. накурений — Наку́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)