напрямок —
коли напрям, а коли напрямок Словники фіксують ці іменники як семантично тотожні. Одначе останнім часом помітною стала тенденція стилістичного розрізнення їх.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
напрямок —
на́прямок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
напрямок —
[напр'амок] -мку, м. (на) -мку, мн. -мкие, -мк'іў
Орфоепічний словник української мови
напрямок —
-мку, ч. Те саме, що напрям.
Великий тлумачний словник сучасної мови
напрямок —
НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (М. Коцюбинський); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку – на північ (О. Донченко); Нема що таїти, покійник ..
Словник української мови у 20 томах
напрямок —
НА́ПРЯМ (простір, куди спрямована певна дія, рух або де перебуває хто-небудь, міститься що-небудь), НА́ПРЯМОК, БІК, СТОРОНА́ (напрям або місцевість, що лежить у цьому напрямі). Тарас і Катенька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (О.
Словник синонімів української мови
напрямок —
НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (Коцюб., І, 1955, 362); Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку — на північ (Донч.
Словник української мови в 11 томах
напрямок —
Напря́мок, -мку м. = напрям. Грицько... з усім напрямком свого тихого пахарського життя. Мир. ХРВ. 391.
Словник української мови Грінченка