напрямок
НА́ПРЯМОК, мку, ч.
Те саме, що на́прям.
Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (М. Коцюбинський);
Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку – на північ (О. Донченко);
Нема що таїти, покійник .. вельми цінив послух і поважання батьків і старших родичів і любив напучувати в цім напрямку (М. Грушевський);
Вся техніка зосереджувалась десь північніше: напрямок головного удару проходив там (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)