напрямок
НА́ПРЯМОК, мку, ч. Те саме, що на́прям.
Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти (Коцюб., І, 1955, 362);
Юнак пішов далі, намагаючися весь час триматися вірного напрямку — на північ (Донч., III, 1956, 363);
Виховання комсомольців і молоді в праці завжди було і лишається основним напрямком роботи комсомолу (Ком. Укр., 11, 1965, 31);
Жоден напрямок у мистецтві не відкривав такого неосяжного простору для всебічного розвитку обдарування, як соціалістичний реалізм (Мист., 2, 1963, 12);
Вся техніка зосереджувалась десь північніше: напрямок головного удару проходив там (Гончар, III, 1959, 342).
Словник української мови (СУМ-11)