наслідити —
наслі́дити дієслово доконаного виду повторити, відтворити чиїсь дії, ознаки, особливості насліди́ти дієслово доконаного виду залишити сліди розм.
Орфографічний словник української мови
наслідити —
I насл`ідитидив. наслідувати. II наслід`ити-джу, -диш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наслідити —
НАСЛІ́ДИТИ див. наслі́дувати. НАСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь. Хто б це міг вигадати, крім графа Володимира Романовича, наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О.
Словник української мови у 20 томах
наслідити —
і горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого. Хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. О. Василь .. щохвилини (повторював): — Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. (їли), .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич).
Фразеологічний словник української мови
наслідити —
НАТОПТА́ТИ (пройшовши або ходячи де-небудь, залишити там сліди бруду), НАСЛІДИ́ТИ розм., НАШЛЬО́ПАТИ розм. рідше. — Недок.: нато́птувати. Мотря, заткнувши за пояс край спідниці, заходилась мити підлогу в хаті: — Бо ми ж тут наслідили тобі... (М. Зарудний).
Словник синонімів української мови
наслідити —
НАСЛІ́ДИТИ див. наслі́дувати. НАСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь. — А ти куди, проклятий? Агуш! бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах