наслідити
НАСЛІ́ДИТИ див. наслі́дувати.
НАСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм.
Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь.
Хто б це міг вигадати, крім графа Володимира Романовича, наслідити брудними чобітьми на паркеті? (О. Донченко);
Мотря, заткнувши за пояс край спідниці, заходилась мести підлогу в хаті: Бо ми ж тут наслідили тобі... (М. Зарудний);
І ось я в гостях у Гаврильченка. Тут панує такий ідеальний порядок, що я боюсь зайвий крок ступити, щоб не наслідити (А. Дімаров);
Нянька висварить когось, хто наслідив калошами на музейному килимі (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)