наслідити
НАСЛІ́ДИТИ див. наслі́дувати.
НАСЛІДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., розм. Забруднюючи, залишити сліди на чому-небудь.
— А ти куди, проклятий? Агуш! бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? (Коцюб., II, 1955, 20);
Хто б це міг вигадати, крім графа Володимира Романовича, наслідити брудними чобітьми на паркеті? (Донч., III, 1956, 17).
Словник української мови (СУМ-11)