натроюдити —
НАТРОЮ́ДИТИ, джу, диш, док., що, чого, розм. Наговорити неправду, набрехати що-небудь з певною метою. Вона йому натроюдила що знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови у 20 томах
натроюдити —
Натрою́дити, -джу, -диш гл. Наговорить неправды или съ цѣлью настроить извѣстнымъ образомъ. Вона йому натроюдила шо знала. Брехала, брехала, та вже й нікуди. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. см. натруюдити.
Словник української мови Грінченка